1986 рік. 26 квітня. Перша година 26 хвилин. На Четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася катастрофа, яка з острахом сколихнула всю планету. Світ спочатку почув слово «Чорнобиль», а потім – «Україна»…
Наслідки аварії страшні. Це мільйони людей, які постраждали від радіації. Виведена з господарського обігу частина території України під назвою «зона відчуження» яка охоплює 2712 кв. км – це сільськогосподарські землі, лісові масиви та водоймища.
Вшановуючи пам’ять тих, хто ціною свого життя та здоров’я ліквідовував наслідки Чорнобильської катастрофи працівники Виноградівської центральної районної бібліотеки спільно з районним управлінням соціального захисту населення провели урок пам’яті «Чорнобиль: трагедія, подвиг, пам’ять».
В якості гостей учні (9-тикласники) Виноградівської гімназії. Серед запрошених у залі присутні ліквідатори аварії на ЧАЕС: Ганна Михайлівна Бордун,Володимир Григорович Данилевич, Василь Іванович Риплюк.
Історичний екскурс у квітень 86-го, ознайомлення з книжково-ілюстративною виставкою «Герої-ліквідатори на ЧАЕС», перегляд документального фільму «Чорнобильська трагедія – біль України», мовчазна пауза і острах глядача порушити запилений спокій.
Ганна Михайлівна тоді працювала медсестрою, Володимир Григорович розчищав територію в Прип’яті так само як і Василь Іванович.
Коли їм у 1986 році сказали: “Треба”, вони нічого не питали, зібрали наспіх свої речі і поїхали в “зону”. Працювали. Кожен з них поруч з тисячами інших робив там свою звичну справу. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там…
Хлопці й дівчата, після щемких кількахвилинних одкровень людей, яким боляче згадувати незабуте, потисли їм руки за вчинений подвиг. Адже він дозволив народитись наступним поколінням. Ледь чутне – «дякую» від молоді, до глибини душі розчулило стареньких.
Свою подяку висловив і начальник відділу культури району Василь Югас. Він наголосив на важливості подібних заходів, адже це єдиний шлях пронести Чорнобильську трагедію крізь століття, за для того аби застерегти наступні покоління від подібних страшних помилок/експериментів.
Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.
“Мирний атом” став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго…
Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.
