Кажуть, час лікує рани. Лікує, проте щомиті тримає у пам’яті скорботу. Скорботу за тими, кого з нами вже немає…
Та я не маю права вимірювати свій біль за людьми, які чужі мені по крові, але близькі по Духу, не маю, бо я знаходжуся на одному з найвіддаленіших імпровізованих рядів. Батьки, дружини, сестри, діти… ось ті які мають право вдосталь оплакувати горе, не щороку у день річниці, а щомиті, бо вже ніщо і ніхто не заповнить тої пустки, що зветься втратою рідної людини.
Розумієте, їхні діти, чоловіки, брати, сестри… помирали від куль снайпера у центрі нашої столиці, у мирний час, без попередження, без вибору жити чи померти, бо вже давно зробили свій вибір – СВОБОДА. Свобода думки, свобода слова, свобода дії!
Кажуть, рабів до раю не пускають. Тож вони одягнули крила й полетіли у засвіти вільними. Так їх і називають «Небесна Сотня».
У міру власної совісті та чуттєвості, сьогодні 20 лютого, ми згадуємо тих, які померли і за нас також.
Цього дня 2014 року під час Революції Гідності на Інститутській вулиці у Києві силовики розстрілювали протестувальників…
Хронологію 6-ти річних подій з імпровізованою назвою «Боротьба заради майбутнього: реконструкція 5-ти днів Революції Гідності» запропонували бібліотекарі Виноградівської центральної районної бібліотеки.
За для відтворення повернення у точку неповернення, для того аби кожен зміг дати собі відповіді на питання:
Для чого це все було?
А чи не на марно?
Як далі жити з усвідомленням цього нам і на яких засадах виховувати власних дітей?
Після обговорення та документального фактажу. Присутній на заході, безпосередній учасник Революції Гідності та всіх її подій, що мали місце бути 2014 року, Михайло Лісіцкі, висловив свою позицію: дороги добра та зла, якою крокує кожен з нас. І кожен з нас має право вибору діяти так чи інакше, триматися того, чи іншого «життєвого табору»., або ж усамітнися у власній правді…
Насамкінець бібліотекарі закцентували увагу на тезі – 5 днів зими, що нас змінила: ментально, фізично, психологічно… у будь-якому аспекті. Чи варто звинувачувати людей, так званих майданівців, власне себе, бо багато з нас також були учасниками маленьких майданів, що відбувались по цілій країні у містах і містечках.
Що можна сказати з позиції вже понад 6-ти років? Боляче.
Проте, як бачимо, історія України мала багато трагічних періодів. Та Революція Гідності зробила свою справу – об’єднала людей ідеєю, сповнила національним Духом, потребою бути українцем, відчувати себе вільним у вільній країні.
Революції без крові не буває – так мені казала подруга. Я не хотіла вірити, навіть тоді, коли кадри з телевізору вбивали здоровий глузд – цього не може бути! Ні!
Проте куля снайпера наче годинник вицокувала вже соте «ТАК».
Їх ховали як героїв під вигуки – герої не вмирають! Їхні труни накривали прапором України, а однією з молитов став гімн нашої держави.
Державним гімном і закінчився захід присвячений пам’яті Небесної Сотні.
Варто зауважити, що бібліотекарями підготовлена книжково-ілюстративна виставка «Шляхом гідності і свободи». Тому, хто має час і бажання може завітати до бібліотеки та безпосередньо переглянути запропоновані видання.
Світлана КЕДИК,
завідуюча відділом обслуговування Виноградівської ЦРБ