«ТОЙ, ЩО ТВОРИВ НЕ ДЛЯ СЛАВИ, А ДЛЯ ЛЮДЕЙ» 155 років від дня народження Леся Мартовича
Лесь Мартович (Олекса Семенович Мартович) народився 12 лютого 1871 р. в селі Торговиця Городенківського повіту на Станіславщині (нині Городенківський район Івано-Франківська область) у родині сільського писаря. Його батько самотужки навчився грамоти, що допомогло йому піднятися з наймитів до писаря, стати “взором порядного, непідкупного громадянина”, авторитетним серед односельчан. Мав 15 моргів поля, гарну хату, пасіку і сад. За спогадами Василя Стефаника, родина Мартовичів належала до давнього раввінського “єврейського” роду, останній представник якого (дід письменника) прийняв християнство і був вигнаний з єврейської общини.
Із 1882 року Лесь Мартович – учень Коломийської гімназії. У червні 1892 року закінчує гімназію і записується на юридичний факультет Чернівецького університету, який закінчив через 17 років (1909). Батько не мав змоги утримувати сина в університеті, і тому Мартовичу доводилося розраховувати тільки на себе. Займався громадськими справами: працював у нелегальному гуртку, члени якого проводили серед селян культурно-освітню роботу; збирав і вивчав фольклорні матеріали; видавав свою літографовану газету “Збірка”; Засновував по селах читальні тощо. У той же час він був редактором львівської газети “Хлібороб” (1893), одержуючи мізерну платню – 30 гульденів, а в 1897–1898 роках став редактором “Громадського голосу”, який до того редагував Іван Франко.
Працював у Львові, Дрогобичі, Городку і Стрию. Починаючи з 1905 року, важко хворів. Його навістив одного разу І. Франко. Помер 11 січня 1916 року у селі Зубейки, похований у с. Монастирок. У будинку, в якому жив Л. Мартович, наразі міститься школа в селі Зубейки Львівської області.
Літературна творчість :
Лесь Мартович – автор 27 оповідань.
Свої новели з селянського життя Лесь Мартович писав “покутською” говіркою.
Писати Лесь Мартович почав ще в гімназії. Перше оповідання “Не-читальник” було написане в 1889. Мартович – письменник сучасного йому села, тематично дуже близький до Василя Стефаника та Марка Черемшини. Входив до так званої “Покутської трійці”. Його герої – селяни з найвіддаленіших сіл Західної України. У своїй творчості письменник відходить від народницьких канонів, він нерідко розвиває глибокі соціально-економічні корені класової нерівності на селі (“Мужицька смертиь”). Мартович змальовував односельчан, глибоко люблячи їх. Виразна риса його художньої манери – поєднання “трагічного” з “комічним”, “гумор, який часом переходить у гостру сатиру”. Особливо вдалися Мартовичу образи селян у повісті “Забобон”.
Твори :
“Лумера” ; “Іван Рило” ; “Винайдений рукопис про руський край” ; “Мужицька смерть” ; “За томливо” ; “За межу” ; “Ось поси моє” ; “Зле діло” ; “Стрибожий дарунок” ; “Відміна” ; “Гарбата” ; “Грішниця” ; “Хитрий Панько” ; “Квіт на п’ятку” ; “Війт” ; “Смертельна справа” ; “Булка” ; “Прощальний вечір” ; “Народна ноша” ; “Забобон”.
Запрошуємо вас до нашої бібліотеки, де ви зможете відкрити для себе глибину сатиричних і психологічних творів Леся Мартовича. Приходьте разом із друзями та родиною, щоб поринути у світ української класичної літератури та провести час у теплій атмосфері серед поціновувачів книги.