«І в павутинні перехресних барв
Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог послав мені найбільший дар:
Гарячу смерть – не зимне умирання»
Олена Теліга.
Ім’я Олени Теліги навічно вписане у нетлінну Книгу народної пам’яті про великих українців і українок. Сьогодні, напередодні 115-ї річниці від дня народження національної героїні, маємо схилитися у глибокій шані перед життям-подвигом, життям-самопосвятою великої Українки.
З нагоди цієї дати у відділі абонемента Виноградівської публічної бібліотеки представлена книжкова виставка-пошана «І в павутинні перехресних барв…»
На виставці – добірка літературознавчих та бібліографічних матеріалів, серед яких привертає увагу книга О. Теліги «Листи. Спогади». В ній наведено 65 листів і листівок поетеси різним адресатам Б. Антоничу, Д. Донцову, У. Самчука та ін. Вони яскраво свідчать про те, якими морально-етичними і світоглядними засадами керувалася поетеса у своєму житті.
Пересічний читач мало що знає про українську поетесу, чиї твори вважають «класикою», а її саму – зразковим борцем за незалежність України. Важко повірити, однак майбутня видатна діячка українського національного відродження Олена Шовгеніва, більш відома нам за взятим після заміжжя прізвищем Теліга, вперше заговорила рідною для неї українською мовою у…шістнадцять років!. Сталося це в Чехословаччині, куди дівчина разом із мамою і братом нелегально втекла із радянської України.
Її коротке життя було сповнене яскравих подій, цікавих зустрічей, творчих та ідейних шукань. Олена Теліга поділяла погляди відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича і вступила до Організації українських націоналістів. Згодом перебравшись до окупованого фашистами Києва, вона організовує Спілку українських письменників, співпрацює з редакцією газети «Українське слово», видає тижневик літератури і мистецтва «Літаври». У своїх статтях висловлює надію, що крах більшовизму допоможе відродженню української культури.
21 лютого 1942 року, на тридцять п’ятому році життя, Олену Телігу було розстріляно гітлерівцями разом з її чоловіком та іншими націонал-патріотами у зловісно відомому Бабиному Яру…
Талант Олени Теліги не встиг розквітнути, відомий лише сорок один вірш з написаних нею поезій, проте науковці, дослідники літератури й мистецтва ставлять її в один ряд з Лесею Українкою.
«Душа на стороні» – так означила свій життєвий і посмертний вибір мужня патріотка. Так було названо і першу її поетичну збірку, що вийшла у світ тільки 1946 року. У промовистому вислові закодовано як безсмертя авторки, так і вічну актуальну настанову для співвітчизників: «Цінуймо! Пам’ятаймо! Шануймося! І те, що мрією було віками, все обернеться в дійсність і можливість для нас і для України, бо вона у нас одна».
Ім’я Олени Теліги в Україну повертається поступово. Тож, запрошуємо всіх, кого цікавить українська література XX століття, познайомитися з творчістю письменниці, перегорнути сторінки історії життя видатної українки.
