Любка Михайло Степанович
07.10.1977 – 05.03.2024
Головний сержант, гранатометник 68-ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша (в/ч А4056). Михайло народився в селі Олешник на Закарпатті (нині Берегівський район). З дитинства він був душею компанії — харизматичним, доброзичливим, щирим та завжди любив жартувати. Навколо нього збиралося багато друзів. Понад усе Михайло любив книги — читання було його найбільшим хобі, а особливо його захоплювала література на військову тематику. У 1996 році, після закінчення Мукачівського кооперативного технікуму, Михайло розпочав свій трудовий шлях у Державній прикордонній службі України (ДПСУ). Він 15 років присвятив цій службі на посаді контролера, звідки згодом вийшов на пенсію за вислугою літ.Паралельно з роботою Михайло прагнув розвиватися і у 2006 році здобув вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» в Київському університеті права НАН України. У мирному житті Михайло був люблячим сином, чоловіком та батьком, який понад усе дбав про спокій своєї родини. Найтеплішим затишком його дому завжди були кохана дружина Ванда Іванівна, яка викладає в Олешницькій мистецькій школі, та турботлива мама Магдалина Йосипівна. Справжньою гордістю батька стали його сини. Старший, Вадим, сьогодні працює масажистом у збірній України з біатлону, продовжуючи справу підтримки нашої країни на міжнародному рівні, а молодший, Марк, навчається у місцевій школі й зростає на прикладі мужності свого тата. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Михайло працював за кордоном. Проте залишитися осторонь він не зміг: залишив роботу й повернувся додому, щоб стати на захист країни. Він твердо вірив, що боротьба за незалежність — це його прямий обов’язок чоловіка і, в першу чергу, батька перед своїми синами. 29 вересня 2023 року він долучився до лав 68-ї окремої єгерської бригади. Досвідчений, виважений та відданий справі головний сержант став надійною опорою для своїх побратимів на найважчих ділянках фронту. 5 березня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Нововодяне на Луганщині головний сержант Михайло Любка загинув, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі. Герой повернувся на вічний спочинок у рідне село Олешник. Його мужність, патріотизм та світла душа назавжди залишилися в пам’яті родини, побратимів та всієї України. Вічна слава і пам’ять Герою!
Зі слів родини