2 листопада у читальній залі центральної публічної бібліотеки відбулась творча зустріч з педагогом, волонтеркою, молодою поетесою Виноградівщини Людмилою Корольовою. Зустріч проходила у рамках проєкту «Молодь єднає» і фінансується програмою ПРООН «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні #Молодь_Єднає». Учасниками зустрічі стала місцева молодь – учні 9 «а» класу Виноградівської гімназії, містяни, а також молодь з числа внутрішньо переміщених осіб .
Життєве кредо Людмили Миколаївни як педагога «У кожній дитині є світло і моє покликання – допомогти його знайти» та «Прокинулась, всміхнулась й пішла! Бо світ чекає переможців!». З вересня 2016-го і по сьогодні працює педагогом-організатором у Виноградівській гімназії. Напрямком її діяльності стало лідерство, учнівське самоврядування, проведення творчих заходів у навчальному закладі, волонтерство, розвиток емпатії та організаторське і письменницьке мистецтво. У своїй педагогічній роботі Людмила Миколаївна керується «Правилом 3Н»: «Новий світ», «Нова педагогіка» та «Нові ми». Як надзвичайно відповідальна і активна людина, з перших днів російської агресії долучилась до волонтерства. Разом з Іриною Іжганайтіс, як волонтер Червоного Хреста України, стали навчати молодь Підвиноградова і Олешника, як надавати першу невідкладну медичну допомогу, активно підтримувала Закарпатський добровольчий спецпідрозділ «Сонечко», допомагала збирати теплий одяг та речі першої необхідності для переселенців
Вітати Людмилу Миколаївну прийшли її мама Ганна Йосипівна, племінниця Крістіна Німець, в.о. директора Виноградівської гімназії Маріанна Білак, заступниця з навчально-виховної роботи Євгенія Кузьміна, учні 6 і 9 класів Виноградівської гімназії. А волонтерка виноградівського осередку організації “Сонечко” Ганна Вінце вручила пані Людмилі шеврон. «Це надзвичайно велика честь для мене» – сказала з вдячністю поетеса. .
Подія відбувалася у винятково емоційній атмосфері бо її поезія надзвичайно щира, емоційна, »пропущена» через серце і душу. Тому були і сльози адже мова йшла про наших захисників , про тимчасових переселенців, які покинули рідні домівки рятуюючись від війни.
Приємним сюрпризом для авторки стали відеопривітання від студентів, випускників Виноградівської гімназії Керечана Павла, Кіш Ганни, Вінце Алекса, переселенки з Києва Олександри Лемак, колеги, нині військовослужбовця ЗСУ Миколи Пантьо, Ірини Іжганайтіс, комбата добровольчого батальйону УПА “Сонечко Руслана Каганця.
Директор КЗ »Виноградівська публічна бібліотека» Каталіна Вашкеба щиро подякувала авторці за її активну громадянську позицію, за творчість і щоденну можливість дарувати своїм вихованцям добро і любов. Висловила впевненість ,що презентація її нової збірки відбудеться незабаром і тут же. «Вам доведеться цю збірку купити, бо виручені кошти підуть на потреби тих, завдяки кому ми можемо тут збиратися, говорити про важливе й не дуже, можемо писати, творити»(Людмила Корольова.)
А вчора ти заснув, образившись на мене,
Не обійняв за плечі уночі.
Якби ж ти знав, що більше нас не буде,
Напевно б заховав від щастя всі ключі!..
Якби ж ти знав, що прилетить ракета
І бомби в нашу хату упадуть…
Якби ж ти знав, що не найгірше сигарета,
То ми б пішли щасливі у цю “путь”…
Якби ж ти знав, що то не наша вже весна
І літа більше в нас уже не буде…
Та чи ти знав учора, що не прокинемся із сна
І не згадають більше про нас люди.
Якби ж ти знав, що шум ракет нас не розбудить
І що обійми – то останнє, що в нас є!
То чи піддався б злості, що тебе так стисла в грудях?!
Чи б оберіг назавжди те мале велике, що в нас є?!..
(30.10.22, Л. Корольова)
“Цінуйте все мале, що ми маємо у житті, бо то мале – такее велике!” – висновок, який би я хотіла, щоб зробив кожен для себе із цього вірша, із вчорашньої зустрічі…
#Молодь_Єднає
