Національний тиждень читання (день перший)

?Друзі, з 12 до 19 грудня Український інститут книги проводить другий Національний тиждень читання! ?Виноградівська центральна публічна бібліотека вже другий рік поспіль долучається до акції. ?
Сьогодні розпочинаємо презентацією двох чудових ?книг: Марія Матіос «Букова земля» та Томас Рікс «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу».
“Букова земля” – це ода ріднійземлі, яку треба дуже любити, щоб так про неї написати. Це біль усіх матерів, батьків, дідів і бабів, тіток і дядьків, який авторка носить у собі все життя. Це її власна історія. Вона не могла про неї не розказати.
“Букова земля” – монументальна, повчальна, пізнавальна книжка. І до краю людяна.
Ця книжка важить півтора кілограма, у ній – 926 сторінок, 225 років історії і багато болю.
“Букова земля” важка в усіх сенсах. Її не візьмеш із собою в літак у відпустку. Хоча у нас зараз так і відпустки і такий темп життя, що ця книжка якраз до нього пасує. Похапцем цю книжку не візьмеш. І так само потім швидко не забудеш.
Спочатку вона здається неприступною, як скеля. Перші 300 сторінок ти буквально продираєшся крізь історичну статистику. Люди мерехтять і ти не встигаєш їх запам’ятовувати і уявляти.
А потім тебе затягує у вир історії і зламаних доль. “Неймовірно, скільки люди всього можуть пережити!” – думаєш ти, доки її читаєш.
Це історія втраченого раю, який був на Буковині за часів справжніх господарів – родини Васильків – та імперії Габсбургів. А потім цей рай пошматували війни, які приходили по черзі і щоразу били болячіше. Найстрашніше – радянська влада.
Ми спостерігаємо, як люди поступово втрачають свої домівки, багатство, гідність, співчуття до ближнього, рідних, себе, а зрештою і своє життя.
Цікава книга. І Вінстон Черчилль, і Джордж Орвелл представлені як герої свободи, люди, які боролися за збереження фізичної, а також інтелектуальної свободи. Незважаючи на те, що Рікс дещо невтішний, він добре працює, представляючи внесок обох чоловіків. Однак між ними існує ще один зв’язок: дружба, листування, письменництво та рецензії. Отже, книга є певним чином двома окремими біографічними замальовками.
Наприкінці книги Рікс висловлює свою найважливішу позицію, і те, що найбільше зв’язує його тему: обидва чоловіки були реалістами, дивлячись на свої виклики.

Залишити відповідь