6 січня 1938 року – у селі Рахнівка на Вінниччині народився Василь Стус. Поет рідкісного таланту, який обрав долю борця. Із 47-ми років життя 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті.
Василь Стус (1938-1985) – український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, один з найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників, лауреат Державної премії імені Т.Г.Шевченка (1991), Герой України (2005, посмертно).
Василь Стус увійшов до літератури як надзвичайно яскрава, неординарна, екзистенційна особистість. Доля Стуса вражає трагічністю, якою пронизана уся його творчість. Узагалі життя і творчість цієї геніальної людини треба сприймати як органічну неповторну єдність. Усеохопність та цілісність патріотизму Василя Стуса просто вражає. Майже в кожній його поезії, у кожному образі вгадується Україна. Поезія завжди приходила Стусу на порятунок, особливо тоді, коли йому було надто важко в неволі. Його творчість — це дзеркало його душі, яку ніщо не змогло зломити. Він – голос і сумління нації. Саме таким увійшов Стус у сьогоднішню нашу свідомість.
Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. “То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям”, – писав про нього Євген Сверстюк. Тому значення Василя Стуса більше, аніж талановитого поета, публіциста, перекладача й літературознавця. Він був і залишається “голосом сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності”.
Щоб більше дізнатися про життя і творчий шлях Василя Стуса приходьте до Виноградівської центральної публічної бібліотеки на вас чекає підбірка літератури.
