Сьогодні до Виноградівської центральної публічної бібліотеки №1 завітали два рої Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри „Джура” Виноградівської гімназії під керівництвом К.В.Сичової та А.В.Клюси. Працівники бібліотеки підготували для них цікаву зустріч, присвячену творчості видатної української поетеси Ліні Костенко, адже сьогодні поетеса-шістдесятниця Ліна Костенко відзначає 95-річчя. За роки своєї діяльності вона стала справжньою легендою літератури і взірцем для не одного покоління українців.
Завдяки їй поезію полюбили мільйони, і складно нині знайти українця, чиє серце не торкнули афористичні, пронизливі вірші невимовної глибини та строфи з вічними сенсами. Сьогодні Ліна Костенко продовжує писати — працює над новою книжкою, в якій постане «і сподівана, і несподівана». А ще закриває мільйонні збори на армію та слідкує за всіма новинами в мережі.
Кульмінацією заходу став поетичний флешмоб “Магія поезії Ліни Костенко”, у якому учасники декламували вірші, виявляючи свою любов до рідної мови та літератури. Атмосфера заходу була сповнена натхнення, а молодь продемонструвала щирий інтерес та повагу до українського слова.
По завершенню заходу учасники долучилися до плетіння маскувальних сіток та приміряли військове спорядження зробивши світлини на згадку.
Довідка: Ліна Василівна народилася 19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині у родині вчителів Василя Григоровича й Зінаїди Юхимівни Костенків. Згодом сім’я переїхала у столицю й оселилась у селищі на Трухановому острові.
Змалечку Ліна Костенко мріяла стати льотчицею, якось навіть змайструвала собі парашут із парасолі та простирадла, й стрибнула із ним. Тоді вона сильно травмувалася, після цього від мрії про польоти довелося відмовитись.
Перший вірш поетеса опублікувала в дитячій газеті “Зірка” у 1946 році. А вже на межі 1950-1960-х років Ліна Костенко стала однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських творців “шістдесятників”.
У кінці 50-х її збірки “Проміння землі” і “Вітрила” викликали інтерес у читачів, а “Мандрівки серця” на початку 60-х закріпила її ім’я поміж визначних поетів. З 1961 року Ліну Костенко почала критикувати радянська влада за “аполітичність”, а вже у 1963 році з друку зняли її книжку “Зоряний інтеґрал”, а книжку “Княжа гора” зняли з верстки.
У ці роки поетеса більше публікувалась за кордоном, ніж в Радянському союзі. Остаточно в немилість комуністів Ліна Василівна потрапила, коли у 1966 році привселюдно у Спілці письменників України захищала Івана Світличного, Опанаса Заливаху, Михайла Косіва і Богдана Гориня, а через два роки ще й написала листи на захист В’ячеслава Чорновола. Після цього молода поетеса довгі роки вимушено писала у шухляду.
Ліна Василівна двічі була заміжня. Вперше вийшла заміж у 26 років за польського письменника Єжи-Ян Пахльовського. У них народилась донька Оксана, втім невдовзі пара тихо розійшлась, оскільки Ліна не хотіла переїжджати у Варшаву, а Ян – у Київ. Поетеса згодом написала в одній поезії: “Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, але Батьківщина в кожного одна”.
Другим чоловіком Ліни Костенко став директор кіностудії імені Довженка Василь Цвіркунов. Вона вийшла за нього у віці 33 років і прожила щасливо з ним аж до його смерті. Пара мала спільного сина.
Знову публікуватись Ліна Костенко почала лише у 1977 році, коли вийшла збірка віршів “Над берегами вічної ріки”. А вже 1979-го побачила світ її славнозвісна “Маруся Чурай”. Після цього була ще ціла низка знакових видань, серед них і єдиний прозовий твір Ліни Костенко “Записки українського самашедшого”, який вона видала у 2010 році.
За свою творчість Ліна Костенко була номінована разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем на Нобелівську премію з літератури. Також вона стала однією із перших лауреаток Шевченківської премії, а ще була лауреаткою Премії Антоновичів. Але попри це поетеса відмовилася від звання Героя України, заявивши, що “політичної біжутерії не носить”. У 2022 році її нагородили Орденом Почесного Легіону за цивільні та військові заслуги.
Під час повномасштабної війни Ліна Костенко продовжує залишатись у Києві та допомагати нашим захисникам. Вона вкрай рідко виходить на публіку і відмовляється від інтерв’ю, називаючи це простою балаканиною.
Невмирущі цитати Ліни Костенко про Україну
Ліна Костенко залишила нам багато глибоких думок, які актуальні й сьогодні:
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову
Українська література – це література заборонених і загиблих, розстріляних і зацькованих, вигнаних і забутих, через століття згаданих, через півстоліття надрукованих
Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер
Поки що я можу з жахом сказати: докотили Україну до прірви і поки не з’явиться ота цивільна відвага в людях, доти вона так і буде ця Україна – декоративна. Незалежність ворушить “вусами уві сні”
Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати
Щиро вітаємо іменинницю. Хай кожен рядок, народжений її серцем, торкається душ і залишає слід у вічності! Нехай у її житті буде багато світла, гармонії та теплих моментів, а муза завжди веде за собою до нових вершин! Здоров’я, любові, радості й безмежного щастя!
Бажаючих знайомитися з творчістю Ліни Костенко запрошуємо до Виноградівської центральної публічної бібліотеки №1! Тут ви знайдете її поезію, прозу та можете поринути у світ глибокої думки й художнього слова.
