Зевдій Алік Васильович
12.03.1976- 23.09.2025
Зевдій Алік Васильович головний сержант, командир відділення забезпечення артилерійського взводу
Зевдій Алік Васильович народився первістком 12 березня 1976 року в місті Виноградів. Батько — Зевдій Василь Васильович (29.08.1951 р.н.), працював шофером в АТП-12144. Мати — Зевдій Марія Юріївна (04.07.1957 р.н.), працювала в ресторані “Дубки”.
Згодом у сімʼї народилися діти:
Зевдій Василь (22.01.1984 р.н.) та Зевдій (Марушка) Марʼяна (20.09.1985 р.н.).
Як старший син, він змалку був опорою для батьків: завжди допомагав у всьому, вирізнявся відповідальністю, працьовитістю та турботою про родину.
1 вересня 1983 року пішов у перший клас до Виноградівській ЗОШ Nº6 I-II ст., про яку завжди говорив з гордістю. Після закінчення школи у 1991 р. продовжив навчання у ВПУ-34 і у 1994 році отримав диплом за спеціальність
“Тракторист-машиніст”
З 26 травня 1994 р. по 08 червня 1996 р. проходив строкову військову службу в в/ч 1836 м. Херсон на посаді старший дизеліст-електрик. Після завершення строкової служби 6 лютого 1997 року розпочав свою трудову діяльність за контрактом Виноградівським РВК у військовій частині А0332, і присвятиви своє життя служінню державі та захисту її інтересів. Під час служби займав посади: водій, командир автомобільного відділення, механік-водій, начальник сховища, командир ремонтного відділення. 3 4 серпня 2024 року по 09 серпня 2005 року проходив миротворчу місію в
Косово.
Дружину Ольгу (Сігетій Ольга Володимирівна 17.03.1976 р.н.) обрав з с.Олешник, з якою у 1997 році одружилися та виховували двох донечок Зевдій (Леврінц) Анастасію (12.07.2001 р.н.) та Зевдій Даніеллу (18.09.2008 р.н.).
3 5 липня 2014 року перебував у зоні бойових дій антитерористичної операції на сході України.
Брав участь у бойових діях, зокрема:
– обороні Луганського аеропорту (2014 р.);
– боях за м. Дебальцеве (2015 р.). Зі спогадів Аліка: “надважкими були бої, та Господь допоміг вирватися з “Дебальцівського котла” та інших операціях;
Разом із побратимами проявив мужність, стійкість і вірність військовій присязі.
У 2022 році вийшов на заслужений відпочинок та постійна комунікація з побратимами та поклик душі не давав спокою і він повернувся у військовий стрій на Запорізький напрямок.
Як сімʼянин, він був коханим чоловіком, люблячим батьком і дідусем, робив усе можливе, щоб його дружина, діти та онучка були щасливі. Він був справжнім патріотом і завжди казав: хто, як не такі, як я, мають захищати нашу державу, щоб наші діти та його улюблена онучка Олівія (06.07.2024 р.н.) жили
у щасливому й мирному майбутньому.
Він ніколи не хизувався тим, де він і що переживає. Навіть у найважчі миті тихо казав: «У мене все добре», оберігаючи рідних від тривог і болю.
До останнього подиху відстоював територіальну цілісність і незалежність України, залишаючись прикладом самопожертви, честі та відданості Батьківщині.
Помер 23.09.2025 р. в районі населеного пункту Новоолександрівка Запорізької області. Похований 28 вересня у с. Олешник, Берегівського р-н Закарпатської області.
Нагороджений:
– відзнакою Президента України “За участь у Антитеростичній операції
– нагрудним знаком: “За зразкову службу”, “Срібний Едельвейс”
– медалями: “За 10 років зразкової служби”, “За 15 років зразкової служби”,”За 20 років зразкової служби”, “За оборону рідної держави”, “Учасник бойових дій та ветеран війни”, медаллю НАТО за участь у миротворчій місії.
– іменним ручним годинником від Премʼєр-міністра України Володимира Гройсмана;
– орденом “Отця Августина Волошина” нагороджений, як старшина 128- окремо-гірсько-штурмової бригади 1 артилерійського дивізіону, 3 батреї, в/ч А1556 ЗСУ як вираз вдячності за мужність та відданість в обороні й захисті нашої Батьківщини-України.
Зі слів родини