Сьогодні, 6 вересня 2019-го у читальній залі Виноградівської районної бібліотеки згадували легенду світового кіно – Олександра Довженка.
10 вересня виповнюється 125 років з дня народження українського письменника, кінорежисера, кінодраматурга, класика світового кінематографу. Саме тому бібліотекарі запросили згадати основні події в житті і творчості автора та переглянути ексцентричну комедію «Ягідки кохання».
Виявилось, що німе, чорно-біле кіно відзняте 1926 року викликало у глядачів масу позитивних емоцій. Майже півгодинна фільмована атракція подарувала гарний настрій напередодні вихідних.
Вже традиційно, будь-яке ім’я у культурному житті України, яке бібліотекарі «витягають з інформаційних полиць» набуває граней книжково-ілюстративної виставки. «Моє цілюще слово» – саме з такою назвою протягом тижня в бібліотеці експонуватимуться твори Олександра Довженка у авторських книгах та збірниках.
Італійські кінематографісти називали Довженка “Гомером світового кіно”, його стрічка – у п’ятірці найкращих за версією ЮНЕСКО.
“Слов’янство поки що дало світу лише одного митця, поета та мислителя”, – так характерезував його Чарлі Чаплін.
Відрадно, що, мова не йде про якогось голлівудського режиссера, а про геніального українця Олександра Довженка…
Довідково
Олександр Петрович Довженко – український письменник, кінорежисер, кінодраматург, класик світового кінематографу.
Олександр Довженко народився 10 вересня 1894 в с. В’юнище на Чернігівщині у селянській родині.
Навчався у Сосницькій початковій школі. З 1911 року навчався у Глухівському вчительському інституті.
Після закінчення інституту у 1914 учителював у Житомирі, Києві.
У 1917 вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет. Вищу освіту Довженко здобув у Київському комерційному інституті (нині Київський національний економічний університет) на економічному факультеті. Довженко вступив туди лише тому, що його атестат не давав можливості вступати до інших вищих навчальних закладів, і це був засіб здобути хоча б якусь вищу освіту. Вчився погано, бракувало часу та старанності.
Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії. За це у 1919 засудили його до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували.
У 1920р. приєднався до КП(б)У, з якої згодом був виключений.
У 1921р. його направили за кордон на дипломатичну службу (Варшава, Париж, Лондон).
У 1922-1923 рр. живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині. 1923 року повернувся до Харкова, почав працювати художником-ілюстратором гозети “Вісті ВУЦВК” та каракатуристом. Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ.
Згодом через ВАПЛІТЕ зближується з ВУФКУ, але у Харкові у той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив.
З 1925 року р. стажист по агітфільму «Червона Армія».
У 1926 переїздить до Одеси закінчувати фільм, де разом з Юрієм Яновським працює режисером на кінофабриці. У 1926р. створив за своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».
Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі.
У 1930р. одружується з акторкою Юлією Солнцевою.
Він створив «Землю» (1932) і повіз показувати фільм в Європу, у 1958 році кінокритика назвали “Землю” одним з 12 найкращих фільмів всіх часів і народів.
Зняв фільм «Іван» — найспірніший фільм Довженка (на тему індустріалізації, яку запропонувало йому керівництво «Українафільм»), який відняв у нього більше року життя.
У 1933р. переїздить до Москви, а потім на Далекий Схід.
У 1935р. нагороджують орденом Леніна.
На початку війни потрапляє в Уфу та до Ашхабаду. Іде добровольцем на війну, як кореспондент газети «Красная армия».
У 1943р. завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив. До останніх днів живе в Москві, працює на «Мосфільмі».
25 листопада 1956р. помер у Москві.
Твори Довженка
оповідання «Воля до життя»
кіноповість «Зачарована Десна»
кіноповість «Земля» (сценарій втрачено, спогади про сценарій і фільм)
оповідання «Мати»
оповідання «Ніч перед боєм»
кіноповість «Повість полум’яних літ»
Нащадки запорожців (драматична поема)
кіноповість «Україна в огні»
кіноповість «Поема про море»
кіноповість «Антарктида»
кіноповість «Арсенал»
кіноповість «Щорс»
кіноповість «Мічурін»
п’єса «Життя в цвіту»
«Щоденник» (1941-56)
Оповідання «Сон» та інші