Книга пам’яті полеглих за Україну.
Кіш Станіслав Іванович
Дата та місце народження: 2 травня 1995 р., с. Онок, Виноградівський район, Закарпатська область.
Дата та місце загибелі: 3 серпня 2014 р., смт. Георгіївка, Лутугинський район, Луганська область.
Звання: Солдат.
Посада: Сапер.
Підрозділ: 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.
Обставини загибелі: Загинув 3 серпня 2014 р. під час обстрілу з БМ-21 підрозділів бригади в районі смт. Георгіївка, Лутугинський район, Луганська область.
Сімейний стан: Залишилась мати.
Місце поховання: с. Онок, Виноградівський район, Закарпатська область.
Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Історична правда має і таку КНИГУ. Говорить мовчки, викликаючи емоції між рядків, але говорить…. Лаконічно, конкретно, порожньо і водночас дуже змістовно.
Зміст людського буття сповнений життям. Світ визнає, що найбільша цінність – людське життя.
Чи можна виміряти материнським серцем любов до країни через смерть власної дитини?
Чи можна виправдати суверенітет та незалежність держави війною?
І де той цвіт нації зараз? Той, що мав породжувати молодість, упевненість, снагу й любов до світу, до людей?
Кажуть, десь там – у Небесах, дивиться на нас й тішиться з того, що ми пам’ятаємо тут – на Землі.
Скорена болем пам’ять вже перейшла у вічність, тої миті коли припинило битись серце солдата.
22 грудня відбулося вшанування пам’яті Станіслава Кіша. Ось уже п’ятий рубіж річного коловороту тамує невтамований біль. Бо річниця смерті це завжди боляче.
Емоційний трепет по-дитячому щиро передав ансамбль «Оноцькі ластівочки». Повів у пронизливий екскурс віршованими рядками та піснями від народження до точки неповернення: «Мала мати трьох синів…», «Боже, я молюсь за Україну»…
Ведучі Ганна Шаркаді (зав.бібліотеки-філії с.Онік) та Лариса Білак (худж.керівник БК с.Онік) проклали «стежину людського співчуття». Адже ніхто у залі не залишився байдужим. Виставка, що зорганізувала бібліотекар проілюструвала «Подих війни», «Присвяту», «Перелік учасників АТО с.Онок», «Віршовані нотатки», «І бється серце невмируще України допоки в неї є такі сини».
Родичі, друзі-побратими, жителі села, учасниці громадської організації ім..О.Теліги – перелік тих, які прийшли вшанувати пам’ять Станіслава Кіша. Імпровізованим шляхом від школи де навчався герой, могили де він похований до хвилини мовчання в сільському будинку культури.
