«У ХХ сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – голодомор. Україна, яка завжди годувала хлібом весь світ, зазнала 3 пошесті масового голоду: у 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рр. Голодомори призвели до значних жертв, принесли багато горя. У кожного з них були об’єктивні й суб’єктивні витоки, причини й наслідки.
Катастрофічну продовольчу кризу, в якій опинилася Україна на початку 1920-х років, викликала насильницька політика «воєнного комунізму». Штучний голод в Україні 1932-1933 рр. було сплановано більшовиками з метою прискорення примусової колективізації, ліквідації «куркульства» як класу, знищення «ворожих елементів». Зубожіння 1946-1947 рр. стало наслідком перекладання тягаря розрухи, що спіткала економіку СРСР у період Другої світової війни, на населення.
Але існує спільний фактор, який об’єднує ці три соціальні катаклізми, як і решту репресивних акцій тоталітарного радянського режиму. Це кардинальна революція світогляду – відречення від Боголюдини Христа і християнської моралі та обрання нової віри – в Людинобога, а антихриста. Адепти цієї віри зажадали побудувати рай на землі, домогтися світлого майбуття для людства. Але майбуття без Бога. Їхнє світло насправді було темрявою. Їхній світогляд базувався на засадах вічної пітьми, бо тільки Бог є джерелом світла. Їхня ідеологія замість блага несла зло, бо тльки Бог є Творцем усякого блага. Де без Бога будують рай, там з’являється пекло. Замість обіцяного райського життя ошукани радянською ідеологією народ прийняв пекельні муки…»
Ви щойно прочитали частину промови Київського і всієї України, предстоятеля УПЦ митрополита Володимира, до книги «Піст від диявола».
Дане видання знайшла на книжкових полицях Виноградівської ЦРБ. Отак, готуючи матеріал до Дня пам’яті жертв голодоморів, який бібліотека просто не може оминути занурилась в «історичну пилюку».
Історія наша у муках і грозах…
О, як ми зморились від крику з трибун»
За закликом заклик, за лозунгом лозунг –
Затоптував душі словесний табун.
(з Пердмови)
«В ім’я революції»
«Успіхи в голоді»
«Утворення антисвіту»
«Наповзання пітьми» (Якщо, яке в тобі, темрява, то яка ж тоді темрява. Мф.6,23)
«Колгоспна революція»
«Голодомор як засіб побудови комунізму» (Людина, котра не знає свого минулого, ніколи повно не усвідомить сучасності й не загляне зірко в майбутнє. Людина без минулого – безбатченко. Ю. Смолич)
«Приборкання України»
«Обличчя голодомору»
«Молох» (І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі. Т.Шевченко)
«Хліб наш насущний дай нам днесь…»(…Відкриється людина гріха, син загибелі, що буде…підноситися вище за все, що називається Богом. 2 Фес.2,3-4)
«Війна після війни: людомор 47-го»
«Дума про віру і вірність»
Ось вони розділи книжкового апогею, що в часі сучасному направду далека від нас, але зріднена від болю історичного наших предків.
«Керуючись утопічною ідеєю перемоги над християнством і створення іншого світу його апостоли і месії не рахувалися з втратами, не шкодували ресурсів для наближення комуністичного «раю». Дорогу до всесвітнього щастя вони вимостили величезною кількістю жертв. Здавалося, сам сатана постав з безодні, щоб виконати цю неймовірну «работу адову». Але міць їхніх надприродних сил виявилася безсилою перед правдою і вірою простої набожної людини, її сумлінням та мораллю. Вони програли саме на мікрофронтах – у серцях і душах».
Рекомендую перечитати «Піст від диявола». Власне так само, як іншої літертури, що представлена в книжковому фонді нашої бібліотеки.
День пам’яті жертв голодоморів відзначають щороку у четверту суботу листопада.
Найстрашнішим історики ввжають Голодомор 1932-1933 років. Традиційно, у вікнах своїх будинків та на центральних площах міст у пам’ять про померлих від Голодомору о 16:00 українці запалять свічки одночасно по всій країні.
Виноградівська центральна районна бібліотека не лишається осторонь болючої сторінки в історії нашої держави й запалює «інтелектуальну свічку», «свічку знання» про трагедію, яку не можна забути – представаляє книги присвячені дослідженню подій масового голоду і геноциду українців, спричинених та організованих російсько-більшовицькою (комуністичною) диктатурою:
1921–1923 – масовий голод у південних областях України в 1921–1923 роках, спричинений вивезенням хліба Радянською Росією.
1932–1933 – геноцид українців, масовий злочин, навмисно організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР.
1946–1947 – масовий голод (третій голодомор), який влаштувала народам СРСР російсько-більшовицька (комуністична) диктатура, був спричинений спланованою акцією з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам у соціалістичному таборі.
Представлена добірка літератури не залишить Вас байдужим. За бажання Ви можете завітати до бібліотеки та повним змістом відтворити для себе трагічні події. Рекомендую для пересічних людей, викладачів-істориків, студентів.
Піст від Диявола. – К.: Мистецтво, 2003. – 112 с.: іл.
ISBN 966-577-022-5
Книга розповідає про голодомори в Україні 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років. У ній вміщено документальні матеріали, спогади, фотографії інші свідчення тих часів, зібрані Синодальною комісією Православної церкви з увічнення памяті жертв голодомору, дано церковно-історичну та духовно-етичну оцінку жахливого злочину більшовицького тоталітарного режиму.
Розсекречена пам’ять: Голдомор 1932-1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД. – К.: ВД «Стилос», 2007. – 604 с.
ISBN 978-966-8518-75-1
У виданні представлено документи радянських органів державної безпеки – Державного політичного управління (ДПУ) та Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), що містять додаткову архівну інформацію про причини, перебіг і наслідки найстрашнішої трагедії в історії українського народу ХХ століття – Голодомору 1932-1933 років. Документи розповідають про здійснення органами держбезпеки масових політичних репресій, у тому числі й з метою приховування правди про Голодомор. Майже 70 років ці документи зберігались під грифами секретності і були недоступними для дослідників.
Голод 1946-1947 рр. в Україні: колективна пам’ять / Збірник свідчень очевидців, спогадів-переказів іхніх рідних, меоріально-публіцистичних статей; Упорядник Марочко В.І.; За матеріалами О.М. Веселової, В.Я. Веселова; Нвукове ред., передмова, вступні статті: В.І. Марочко, А.І Бондарчук. – К. : видавець Мельник М.Ю., 2019. – 1176 с.
Збірник матеріалів усної історії та краєзнавчої публіцистики є першим в Україні археографічно-меморіальнти виданням, яке безпосередньо відтворює причини, осьавини та соціально-демографічні наслідки повоєнного голоду 1946-1947 рр. в Україні.
«Злочин» (І та ІІ видання) Петро Кардаш (2003, 2005)
«Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні» Український інститут національної пам’яті (2008)
«Україна. Голодомор 1946-1947 років: непокараний злочин, забуте добро» Андрій Бондарчук (2017)
«Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка» Василь Марочко, Ольга Мовчан (2008)
«Свіча пам’яті: усна історія про геноцид українців у 1932-1933 роках» Валентина Борисенко
«Український голокост 1932-1933 рр. Свідчення тих, хто вижив» Юрій Мицик (2004)
«Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу» Федір Моргун (2008)
«Голодомор 1932-1933 років в Україні: причини, демографічні наслідки, правова оцінка» (2009)
«Голодомор 1932-1933 рр. на Україні» (до 70-річчя, бібліографічний покажчик), (2004)
Як зазначають в музеї голодомору: «Радянський Союз переконав міжнародну громадськість «не побачити» масового вбивства українців за допомогою пропаганди та підкупів окремих журналістів. Однак були публіцисти, які писали правду. Збереглися звіти послів, дипломатів. Режим ужив заходів, щоб стерти пам’ять про вбивство понад 7 мільйонів українців, але пам’ять народу є незнищенною, і з становленням незалежності України заборону говорити про Голодомор було зірвано».
Національний музей Голодомору-геноциду – перейти
підготувала Світлана КЕДИК,
завідувачка відділу обслуговування Виноградівської ЦРБ