Безумовний класик, чиї твори давно увійшли до навчальних програм, стали піснями, символами, мемами й оточили нас з усіх боків.
Безкомпромісна, принципова, вперта, вимоглива, горда. Часом різка, гостра, як бритва, з блискавичною реакцією і неабияким почуттям гумору.
Усе це – про Ліну Костенко 91 річницю від дня народження якої відзначаємо сьогодні,19 березня.
Вона народилася у 1930-му у Ржищеві на Київщині. Її батьки – вчителі, вже з раннього дитинства прищеплювали високі моральні та етичні смаки. Ліна більше наслідувала батька, він був генієм-самородком, генієм-поліглотом, знав 12 мов. Далі, доля звела ще маленьку Ліну з Олександром Малишко. З 1936 року, вона почала відвідувати студію, при журналі «Дніпро». Але, один страшний день, перевернув все їхнє спокійне життя. Батька заарештували. На 10 років, він став ”ворогом народу”. Відірвана, принижена, але незмиренна, Ліна ніяк не могла зрозуміти, як її інтелігентного батька, могли називати саме ”ворогом”?…
Дебютна збірка поезій “Проміння землі” виходить з друку у1946 році, в 1958 році -збірка “Вітрила”,у1961р. –збірка “Мандрівки серця” –
По закінченню школи поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, але залишила його і переїхала навчатися в Московський літературний інститут імені Максима Горького, який закінчила з відзнакою у 1956 році. Її дипломною роботою була перша збірка «Проміння землі» (1957), високо оцінена рецензентами « Потужний автор з великим майбутнім» – так писали про Ліну Костенко рецензенти.
Проте
у 1962 році через
ідеологічну цензуру четверту збірку поетеси «Зоряний
інтеграл» не було надруковано. Така сама
доля спіткала п’яту не видану збірку
«Княжа доба» (вже 1972 року). У 70-х був чинним так званий “чорний список”, що
складався з імен письменників, яких не можна було згадувати, а їх твори –
друкувати. Кожний, хто навіть ненароком порушував цю заборону, негайно звільнювався з роботи або, в
кращому випадку, отримував сувору догану. Першим у тому списку стояло ім’я
талановитої поетеси.
Почалося цькування Ліни Костенко ім’я поетеси зникло навіть зі сторінок
періодики аж до 1977 року. За час вимушеного мовчання
поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: “Берестечко”,
“Маруся Чурай” і поезії, що згодом ввійшли до збірок “Над
берегами вічної ріки” та “Неповторність”.
. Повернутися до читачів Ліна Костенко змогла лише після появи збірки «Над берегами вічної ріки»,
сповненої уважності й любові до людини, осмислення життєвого досвіду А згодом у 1979 році з’явився історичний
роман у віршах «Маруся Чурай». З романом Ліни Костенко
поверталася українська ідея — ідея незнищенності народу, як його пісні. 1987
року цей роман було відзначено Шевченківською премією.
Після книги італійською “Інкрустації” (1994) та “Берестечка” (1999) Ліна Костенко знову взяла паузу. На 10
років вона вже за власним бажанням зникла з публічного простору України. Літературне повернення Ліни Костенко відбулося 2010
року:.Письменниця видала свій перший прозовий твір “Записки
українського самашедшого”, що викликав великий ажіотаж .
На сьогодні Ліна Костенко — автор понад десяти поетичних книг
- «Проміння землі» (1957)
- «Вітрила» (1958)
- «Мандрівки серця» (1961)
- «Зоряний інтеграл» (1963, набір «розсипано»)[25]
- «Княжа гора» (1972, збірка не вийшла через заборону з боку радянської цензури)[25]
- «Над берегами вічної ріки» (1977)
- «Маруся Чурай» (1979, перевидання 1982, 1990)
- «Неповторність» (1980)
- «Сад нетанучих скульптур» (1987)
- «Бузиновий цар» (1987) — для дітей
- «Вибране» (1987)
- «Інкрустації» (1994, видання італійською мовою, відзначене премією Петрарки)
- «Берестечко» (Київ: Український письменник, 1999, перевидання 2007, 2010)
- «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», лекція в Києво-
- Могилянській академії (Київ: Видавничий дім НаУКМА, 1999)
- «Гіацинтове сонце» (Київ: Либідь, 2010, вибране)
- «Записки українського самашедшого» (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010)
- «Річка Геракліта» (Київ: Либідь, 2011, вибране, а також нові вірші)
- «Мадонна перехресть» (Київ: Либідь, 2011, нові, а також раніше не друковані поезії різних років)
- «Триста поезій. Вибрані вірші» (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2012) і ін.
Ліна Костенко — лауреат престижних премій, зокрема — Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги (2000), Міжнародної премії Фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів, премії імені Франческо Петрарки, якою відзначено її книжку «Ілюстрації» (в перекладі італійською мовою, 1994). У дипломі зазначено : «Спеціальна премія світовій поетесі Ліні Костенко». У 1998 році у Торонто Ліна Костенко здобула найвищу відзнаку Світового конгресу українців — медаль Святого Володимира
Ліна Костенко з тих поетів, які здатні крізь вселюдське бачити національне.,а крізь національне прозирати вселюдське» (В. Базилевський)
. Ліна Костенко ”Очима ти сказав мені: люблю” – вірш у виконанні автора – Ліни Костенко – YouTube
Цитати Ліни Костенко – невичерпне джерело мудрості для українців. Вони проймають до мурашок, змушують думати, відчувати, розуміти. Надихайтеся висловами геніальної українки, які точно не залишать вас байдужими
Поезія Ліни Василівни красиво і легко лягає на музику. Тому не дивно, що українські митці створили чимало романсів і пісень на слова Ліни Костенко. Пропонуємо вам насолодитися піснями у виконанні Ольги Богомолець
